Блоґобіг

Юзер Живого Журналу angizij разом з кількома спільниками відкрив два дні тому сайт nash-lj.org.ua. Тут збиратимуть всілякі приколи, призначені в основному для користувачів LiveJournal.

Наразі доступні українізовані іконки позначення юзерів (приклад кількома рядками вище), гρεцьκί λίτερυ, масове блокування доступу до власного журналу непрошеним юзерам, тощо. А також чемне запрошення до гілляки, навіяне комуністичною романтикою:

Можна вставити звертання до будь-кого

Захостив це щастя на своєму сервері веб-меценат LaSet.
НОВЕ: У коментарях LaSet зазначає, що лише підказав організаторам звернутися до свого хостинг-партнера eomy.net.

Варто згадати ще один навколо-ЖЖурнальний проект для українських юзерів. На сайті ua-lj.butuzov.kiev.ua користувачі ЖЖ позначають міста, де живуть. Актуально для мешканці невеликих містечок - можна випадково знайти співгромадян, що ведуть онлайнові щоденники. Проте прихильників у цього сервісу порівняно небагато.

До речі, здається, саме сьогодні кількість ЖЖ-екаунтів, зареєстрованих українцями, перевищила 40 тисяч, як свідчить сторінка статистики.

Чому тиждень тому LiveJournal знову глючив? Через те, що російський спамер PharmaMaster веде війну проти ізраїльської антиспамерської контори Blue Security. Суперечлива антиспамерська система Blue Frog надсилає спамерам кучу запитів про видалення е-адрес зі списку розсилок, що блокує роботу їхніх серверів. Це настільки дістало PharmaMaster’a, що після безрезультатних погроз він розпочав DDoS-атаку на сервер Blue Security. Не впоравшись із нападом, антиспамери поставили редирект з домашньої сторінки на свій блоґ, що працює на системі TypePad і хоститься на сервері компанії Six Apart. Ця контора володіє LiveJournal, TypePad і Movable Type. Через атаку сервіси компанії два дні працювали з перебоями.

Подробиці у джерелах.
Джерела: GigaOM » » InfoWorld

НОВЕ 18:27 Хроніка подій і цитати переговорів зі спамером по icq на сайті Blue Security.

Женя Галяс: “опля, ніфіга сібє
я кніжичєк для друзєй набрал”

Позавчора у клубі Morcheeba (aka центр розвитку моди) відбулася презентація книжки “Пісьма Братана”. Новий вибрик видавництва Буква і Цифра. Женя “bratan” Галяс “напісал сваю кнігу прастим і панятним язіком”, за що і здобув народу любов.

Як і минулого разу зібралася в основному тусовка ЖЖ-френдів неординарного автора. Модерував зустріч Ярослав Ведмідь, генеральний директор MTI Consulting. Показали кіно про братана, продали з аукціону “лєгєндарні” кросівки, декламували вірші, влаштували показ пацанської моди, гомоніли “у кулуарах”.

Як протікало дійство розкажуть 13 світлин (614 кб) і один відео-фрагмент (04:14 - завантажиться, якщо натиснете кнопку “грай”).
…читайте далі » »

Останнім часом страшно глючить трансляція Блоґобігу до Живого Журналу - через хибне кодування усі записи нечитабельні. Страждають 15 юзерів, які отримують ці записи через френд-стрічки у ЖЖ. Але знайдено ліки.

У блозі LaSet’a, який півтора місяці тому і налаштував трансляцію Блоґобігу до ЖЖ, підгледів посилання на плаґін LiveJournal Crossposter. Тепер усі нові записи автоматично потрапляють у щоденник новоствореного юзера blog-obig, виправлення також враховуються.

Отже, читачі ЖЖ, відписуйтесь від blogobig і френдіть blog-obig (зверніть увагу на дефіс).

Hey, chytchi LiveJournal, vidpusujtes nah vid tsogo kanalu, zafrendit’ blog-obig! Tam use po-ludsky napysano!

Прототип “нашого Колі” ще до
видання книги роздавав друзям
роздруківки “свого” щоденника

Учора вдень у київському клубі 44 пройшла презентація книги “Всі Наші“. Це колективний твір, до якого ввійшли найкращі записи літературного угруповання vsi_nashi з LiveJournal. Минулого лютого, коли країною керманила “єдина помаранчева команда”, кілька юзерів Живого Журналу почали вести іронічні щоденники від імені примітних політиків тієї доби. Рік плідного онлайн-графоманства вилився у справжню книгу, яку можна помацати руками.

Електронні тексти на папері втілило видавництво Буква і Цифра. Минулого року воно знайомило офлайнових читачів з кавалками перлинами Samvydav.net в “Антології Українського Самвидаву 2000-2004“. Видавництвом завідує Олександр Ворошило, широко відомий у вузьких колах як Гіггз. Він і був основним промовцем на презентації.

У Гіггза на футболці символ
масонської ложі “Всі Наші”.

Дійство модерував Ярослав Ведмідь, директор PR-агенції MTI Consulting, що опікується просуванням книги на ринку. Після вступного слова Ярослава та Гіггза речник Комітету Виборців України Олександр Черненко провів на сцені експертизу і засвідчив, що видання не відноситься до жанру “чорний піар”. Заспокоєний таким висновком модератор влаштував аукціон п’яти примірників книги з автографами авторів. Лоти розійшлися по ціні від 30 до 60 гривень, хоча на вході такий самий товар пропонували за 15.

У залі зібралися переважно “усі свої” - просмалені юзери ЖЖ. Коли зі сцени лунала вдала фраза, хто-небудь із глядачів підскакував до промовця з табличкою “Жжот” або “В меморіз”, які були завчасно підготовлені організаторами. ЖЖ-сленґ у промовах сприймався публікою як рідний.

Cytrusova пропонувала створити у ЖЖ спільноту для нумізматів, які збирають марки. Поштові чи LSD - не уточнювала.

Наостанок слухачі ставили питання. Мій закид “Коли нарешті дозволять носити фофудью?” Гіггз красномовно залишив без відповіді, проте запідозрив мене у авторстві za_nashe_delo. (Насправді мені ще далеко до високого штилю анонімного автора цього щоденника, але я певен, що його пише “истинный патриот и безусловно интеллектуальный человек”.) У кулуарних коментарях Гіггз зізнався, що стежитиме за діяльністю сміливця “Нашого дєла” і з радістю опублікує його, коли назбирається критична маса букв.

Матюки - невід’ємна складова ЖЖ,
тому книжка не рекомендована дітям.

Власне про книгу “Всі Наші“, яку я ще не читав, можу сказати, що видання доброї якості. Нечисленні, але прикольні ілюстрації на совісті художника Костянтина Черних. Майже кожна байка доповнена коментарями юзерів і “наших колег”. В оформленні - увага до деталей, усе чітко і лаконічно. Словом, юзабіліті інтерфейсу на високому рівні. Щодо текстів, то вони не розчарують, якого б ґатунку не виявилися. У будь-якому випадку прочитаю кулуарні історії до останнього коменту, бо існування цієї книги важливе як явище: українські блоґи уречевлюються у паперовій формі.

Світлини з події лежать на Flickr. Якщо ви хочете використати яку-небудь із них, то спочатку запитайте у коментарях або е-поштою: maxon (гав-гав) blogobig (крапка) com.

Два тижні тому на LiveJournal у спільнотах kiev_journalist і pr_ua я розмістив посилання на свій запис про зустріч піарників і журналістів. Усіх юзерів, які прийшли на блоґ, натиснувши той лінк, я знаю поіменно, точніше “пологінно”. Щоб пояснити, чому так сталося, нагадаю, як працюють гіперлінки.

Гіперпосилання пов’язують сайти тісніше, ніж здається на перший погляд. Коли ви, клікнувши на лінк, переходите на який-небудь сайт, то сервер, де розміщено веб-ресурс, записує, звідки ви прийшли. Це називається referring link або referral. Якщо ви вводите посилання в адресному рядку бровзера, то referring link не існує. У записах сервера також завжди залишається інфа про характеристики вашого бровзера, операційної системи і найважливіше – IP-адреса. Отримавши такі дані, звичайний веб-майстер не зможе зазіхнути на вашу приватність навіть при бажанні. Доки посередником не виступить LiveJournal.

У Живому Журналі юзери зазвичай читають повідомлення своїх друзів і спільнот через френд-срічку, яка має сталу адресу – username.livejournal.com/friends/. Коли користувач ЖЖ, натискаючи цікавий лінк, переходить на інший сайт, то власник цього сервера у графі referral бачить адресу, яка точно ідентифікує відвідувача. (Звісно, лінк на френд-стрічці може натиснути, хто завгодно, але люди рідко читають записи чужих друзів.) Переглянувши, записи та біографію ЖЖ-юзера, веб-майстер отримає багато даних про особистість читача.

Багато цікавого розповідають IP-адреси. Мінімум – про місто проживання і провайдера. Крім того, великі організації іноді виходять в інет через власні шлюзи і мають окремий пул IP-адрес. ЖЖ-юзери, читаючи френд-стрічку на робочому місці та клікнувши на лінк, можуть розкрити чужому веб-майстру, де вони працюють. Тут теж можливі похибки, якщо зайти в мережу у чужому офісі, але при систематичному розміщені цікавих лінків і вивченні статистики відвідувань можна скласти психологічний портрет ЖЖ-юзера.

Гадаю, дірект-маркетинг у нас ще не настільки розвинений, щоб хтось навмисне займався подібними дослідженнями аудиторії. Занадто багато ручної праці. Хіба що провайдерам не потрібно проводити додаткового аналізу – одразу видно, хто підключений до конкурентів. Проте, журналістів і медіа-спеціалістів можна віднести до “лідерів думок”, що впливають на погляди цілих груп, тому особливо цікаво, що вони читають і пишуть, де насправді працюють, і як їхні міркування направити у “правильному” напрямі.

Запис про “любощі” піарників і журналістів прочитало біля 40 ЖЖ-юзерів, відвідавши Блоґобіг через лінки у власних френд-стрічках. Переважна більшість із них зацікавилася повідомленням протягом двох годин після публікації, ще кілька читачів прийшло протягом доби. Пізніше у френд-стрічках майже ніхто не натискав лінки, але рівномірно протягом тижня поступило біля 15 відвідувачів через сторінки спільнот (у такому випадку у referring link логіну не видно). Повідомлення спільноти kiev_journalist читає 388 людей, у pr_ua – 218 спостерігачів (багато хто перебуває в обох комунах одночасно). Тобто, переважну частину юзерів стаття не зацікавила, або вони неактивні користувачі сервісу.

Referring link – очевидна річ для досвідчених інтернетників, і про лажу із LiveJournal і подібними сервісами, де юзер має особисту сторінку, легко здогадатися. Але особисто я ніколи не думав про загрозу приватності з цього боку, доки не подивився статистику відвідувань на власному сайті.

Отже, юзери ЖЖ, будьте обережні, коли клікаєте на зовнішні лінки у своїй френд-стрічці. Якщо не хочете сповіщати веб-майстра підозрілого сайта про візит, то копіюйте посилання через буфер обміну до адресного рядка бровзера. Стандартну технічну інфу без referring link буде важко пов’язати з вашою особистістю. Збережете у таємниці від кібер-сталкерів свою приватність і не потрапите до маркетингової бази даних.

Чого LiveJournal подарував усім зручні домени на кшталт username.livejournal.com, які раніше були лише у платних користувачів? Бо адреси старого типу livejournal.com/~username виявилися здобиччю хакерів із групи Bantown.

Кіберхулігани створили сотні екаунтів, на яких розмістили лінки на підставні сайти. Клікаючи на лінки, необачні відвідувачі запускали ява-скрипти, які викрадали їхні логіни і паролі. Хакери стверджують, що їм вдалося назбирати 900 тисяч паролів. (Щось забагато, враховуючи, що у LiveJournal взагалі 2 млн. активних користувачів). За словами членів Bantown, у сервісах LiveJournal знайшлося 16 дірок, через які можна захоплювати чужі щоденники подібним чином. До того ж вони стверджують, що обійшли графічний captcha-тест. Той, що запобігає автоматичній реєстрації, показуючи спотворені символи, які новий юзер повинен ввести на потвердження того, що він жива людина.

Про угруповання Bantown читайте на сторінках Encyclopedia Dramatica. З неї можна дізнатися і про жаргон англомовного ЖЖ, і про поширені там флеймоподібні розваги. Це своєрідний дискурс американських “падонків”. Хоч і без матів, але тексти та ілюстрації просякнуті особливим цинізмом.

Джерела: Alex Moskalyuk » » Security Fix