Blogobig

Два тижні тому на LiveJournal у спільнотах kiev_journalist і pr_ua я розмістив посилання на свій запис про зустріч піарників і журналістів. Усіх юзерів, які прийшли на блоґ, натиснувши той лінк, я знаю поіменно, точніше “пологінно”. Щоб пояснити, чому так сталося, нагадаю, як працюють гіперлінки.

Гіперпосилання пов’язують сайти тісніше, ніж здається на перший погляд. Коли ви, клікнувши на лінк, переходите на який-небудь сайт, то сервер, де розміщено веб-ресурс, записує, звідки ви прийшли. Це називається referring link або referral. Якщо ви вводите посилання в адресному рядку бровзера, то referring link не існує. У записах сервера також завжди залишається інфа про характеристики вашого бровзера, операційної системи і найважливіше – IP-адреса. Отримавши такі дані, звичайний веб-майстер не зможе зазіхнути на вашу приватність навіть при бажанні. Доки посередником не виступить LiveJournal.

У Живому Журналі юзери зазвичай читають повідомлення своїх друзів і спільнот через френд-срічку, яка має сталу адресу – username.livejournal.com/friends/. Коли користувач ЖЖ, натискаючи цікавий лінк, переходить на інший сайт, то власник цього сервера у графі referral бачить адресу, яка точно ідентифікує відвідувача. (Звісно, лінк на френд-стрічці може натиснути, хто завгодно, але люди рідко читають записи чужих друзів.) Переглянувши, записи та біографію ЖЖ-юзера, веб-майстер отримає багато даних про особистість читача.

Багато цікавого розповідають IP-адреси. Мінімум – про місто проживання і провайдера. Крім того, великі організації іноді виходять в інет через власні шлюзи і мають окремий пул IP-адрес. ЖЖ-юзери, читаючи френд-стрічку на робочому місці та клікнувши на лінк, можуть розкрити чужому веб-майстру, де вони працюють. Тут теж можливі похибки, якщо зайти в мережу у чужому офісі, але при систематичному розміщені цікавих лінків і вивченні статистики відвідувань можна скласти психологічний портрет ЖЖ-юзера.

Гадаю, дірект-маркетинг у нас ще не настільки розвинений, щоб хтось навмисне займався подібними дослідженнями аудиторії. Занадто багато ручної праці. Хіба що провайдерам не потрібно проводити додаткового аналізу – одразу видно, хто підключений до конкурентів. Проте, журналістів і медіа-спеціалістів можна віднести до “лідерів думок”, що впливають на погляди цілих груп, тому особливо цікаво, що вони читають і пишуть, де насправді працюють, і як їхні міркування направити у “правильному” напрямі.

Запис про “любощі” піарників і журналістів прочитало біля 40 ЖЖ-юзерів, відвідавши Блоґобіг через лінки у власних френд-стрічках. Переважна більшість із них зацікавилася повідомленням протягом двох годин після публікації, ще кілька читачів прийшло протягом доби. Пізніше у френд-стрічках майже ніхто не натискав лінки, але рівномірно протягом тижня поступило біля 15 відвідувачів через сторінки спільнот (у такому випадку у referring link логіну не видно). Повідомлення спільноти kiev_journalist читає 388 людей, у pr_ua – 218 спостерігачів (багато хто перебуває в обох комунах одночасно). Тобто, переважну частину юзерів стаття не зацікавила, або вони неактивні користувачі сервісу.

Referring link – очевидна річ для досвідчених інтернетників, і про лажу із LiveJournal і подібними сервісами, де юзер має особисту сторінку, легко здогадатися. Але особисто я ніколи не думав про загрозу приватності з цього боку, доки не подивився статистику відвідувань на власному сайті.

Отже, юзери ЖЖ, будьте обережні, коли клікаєте на зовнішні лінки у своїй френд-стрічці. Якщо не хочете сповіщати веб-майстра підозрілого сайта про візит, то копіюйте посилання через буфер обміну до адресного рядка бровзера. Стандартну технічну інфу без referring link буде важко пов’язати з вашою особистістю. Збережете у таємниці від кібер-сталкерів свою приватність і не потрапите до маркетингової бази даних.