Презентація книги “Всі Наші”, писаної на основі щоденників ЖЖ
Учора вдень у київському клубі 44 пройшла презентація книги “Всі Наші“. Це колективний твір, до якого ввійшли найкращі записи літературного угруповання vsi_nashi з LiveJournal. Минулого лютого, коли країною керманила “єдина помаранчева команда”, кілька юзерів Живого Журналу почали вести іронічні щоденники від імені примітних політиків тієї доби. Рік плідного онлайн-графоманства вилився у справжню книгу, яку можна помацати руками.
Електронні тексти на папері втілило видавництво Буква і Цифра. Минулого року воно знайомило офлайнових читачів з кавалками перлинами Samvydav.net в “Антології Українського Самвидаву 2000-2004“. Видавництвом завідує Олександр Ворошило, широко відомий у вузьких колах як Гіггз. Він і був основним промовцем на презентації.
У Гіггза на футболці символ
масонської ложі “Всі Наші”.
Дійство модерував Ярослав Ведмідь, директор PR-агенції MTI Consulting, що опікується просуванням книги на ринку. Після вступного слова Ярослава та Гіггза речник Комітету Виборців України Олександр Черненко провів на сцені експертизу і засвідчив, що видання не відноситься до жанру “чорний піар”. Заспокоєний таким висновком модератор влаштував аукціон п’яти примірників книги з автографами авторів. Лоти розійшлися по ціні від 30 до 60 гривень, хоча на вході такий самий товар пропонували за 15.
У залі зібралися переважно “усі свої” - просмалені юзери ЖЖ. Коли зі сцени лунала вдала фраза, хто-небудь із глядачів підскакував до промовця з табличкою “Жжот” або “В меморіз”, які були завчасно підготовлені організаторами. ЖЖ-сленґ у промовах сприймався публікою як рідний.
Cytrusova пропонувала створити у ЖЖ спільноту для нумізматів, які збирають марки. Поштові чи LSD - не уточнювала.
Наостанок слухачі ставили питання. Мій закид “Коли нарешті дозволять носити фофудью?” Гіггз красномовно залишив без відповіді, проте запідозрив мене у авторстві za_nashe_delo. (Насправді мені ще далеко до високого штилю анонімного автора цього щоденника, але я певен, що його пише “истинный патриот и безусловно интеллектуальный человек”.) У кулуарних коментарях Гіггз зізнався, що стежитиме за діяльністю сміливця “Нашого дєла” і з радістю опублікує його, коли назбирається критична маса букв.
Матюки - невід’ємна складова ЖЖ,
тому книжка не рекомендована дітям.
Власне про книгу “Всі Наші“, яку я ще не читав, можу сказати, що видання доброї якості. Нечисленні, але прикольні ілюстрації на совісті художника Костянтина Черних. Майже кожна байка доповнена коментарями юзерів і “наших колег”. В оформленні - увага до деталей, усе чітко і лаконічно. Словом, юзабіліті інтерфейсу на високому рівні. Щодо текстів, то вони не розчарують, якого б ґатунку не виявилися. У будь-якому випадку прочитаю кулуарні історії до останнього коменту, бо існування цієї книги важливе як явище: українські блоґи уречевлюються у паперовій формі.
Світлини з події лежать на Flickr. Якщо ви хочете використати яку-небудь із них, то спочатку запитайте у коментарях або е-поштою: maxon (гав-гав) blogobig (крапка) com.
